|
Батьківський лекторійХТО МАЄ ПРАВО ЗАБИРАТИ ДИТИНУЗ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУЧинними нормативно-правовими документами визначено обов'язки та права батьків або осіб, які їх замінюють, щодо своїх дітей. Зокрема статтею 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами, далі — Сімейний кодекс України) визначено, що батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Частиною 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2628) також визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності. Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ПІ (із змінами), батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків. Відповідно до статей 184 та 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х (із змінами) за невиконання або неналежне виконання батьківських обов'язків, батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, сімейно - правової та кримінальної відповідальності відповідно до статті 166 Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ (із змінами). Права батьків щодо виховання дитини визначено у статті 151 Сімейного кодексу України. Відповідно до цієї статті батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Нормативно-правовими актами визначено також обов’язки навчального закладу. Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 p. № 1060-ХІІ (із змінами) забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноваженого ним органу, керівника навчального закладу Частиною 2 статті 11 Закону № 2628 визначено, що дошкільний навчальний заклад має створити та забезпечити:
Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції з організації охорони життя і здоров’я дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 28 жовтня 2008 р. № 985 (далі — Інструкція № 985), працівники дошкільного навчального закладу несуть відповідальність за збереження життя і здоров’я дітей. У пункті 3 розділу 2 Інструкції № 985 визначено, що приводячи дітей до дошкільного навчального закладу, батьки зобов'язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам. Водночас, наказ Міністерства освіти і науки України від 28 жовтня 2008 р. № 985, яким було затверджено Інструкцію з організації охорони життя і здоров’я дітей у дошкільних навчальних закладах, не пройшов процедуру державної реєстрації та не був опублікований в установленому законодавством порядку, як це визначено у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 р. № 731 (із змінами), а тому до батьків він не може бути застосований. Таким чином, оскільки відповідно до чинних нормативно-правових актів батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, то за потреби інші особи можуть забирати дитину з дошкільного навчального закладу. У цьому випадку батьки мають написати на ім’я керівника навчального закладу відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з дошкільного навчального закладу забирали інші особи. юрист КОСТЯНТИН АНІКЕЄВ "Практика управління дошкільним закладом" № 11/2011р.
ПРАВО ОСІБ, ЯКІ НЕ ДОСЯГЛИ ПОВНОЛІТТЯ, ЗАБИРАТИ СВОЇХ БРАТІВ І СЕСТЕР З ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947-111 (із змінами, далі — Сімейний кодекс) батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402. У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності. Згідно з частиною 2 статті 11 Закону № 2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання. Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо. Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ (із змінами, далі — Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність. Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу. З огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття. юрист КОСТЯНТИН АНІКЕЄВ "Практика управління дошкільним закладом" № 12/2013р.
|